Летичів мій! Фортеце доброти..
Перлина зачарованого краю.
Можливо кращі є міста, ніж ти,
Але ріднішого немає.
Нема дерев рідніших, ні стежин,
Нема ніде. І нічого шукати.
Не так зігріє теплий край чужий,
Як тінь холодна від своєї хати.
А як біда торкне тебе на мить,
Відразу всюди дзвін піснний чути
То месник Кармелюк успом дзвенить,
То Буг сердито хвилі каламутить.
Вони тебе не зрадять, як і ми.
І варто їм лиш голос твій відчути,-
Не втримають хвиль Бугу береги,
Навік свої Устим розірве пута.
Летичів! Був важким той чорний шлях,
Шлях боротьби, шлях вічного страждання.
Тепер з пітьми, мов древній сивий птах,
Ти підійнявсь до сонця на світанні.
Летичів! Хай проміння теплоти
Красу твою Подільську зігріває.
Можливо кращі є міста, ніж ти,
Але ріднішого немає..