Літній ранок, недопита кава,
А думки пливуть та мерехтять.
За вікном вже жевріє світанок,
А тебе мені не наздогнать.
Можна говорити слів багато.
Можна тихо, мовчки, без образ.
Та душа пустилася у мандри,
Не сказавши всіх потрібних фраз.
Хай дурепа я, і нерішуча...
Хай не так, не в тім, не з тим, ніяк...
Та колись прийду до тебе з словом,
Зберучи всю волю у кулак.
Та вже пізно буде... знаю, що запізно.
Бо кувати треба, поки гаряче...
Що робити з "черговим" коханням?
Відпустити чи себе переламать?
02.08.2012