Ірі Загорулько
Я біля річки і пишу вірші тобі.
Це зараз ти доросла і вразлива.
Згадаймо ж, як були ми молоді, а ти – щаслива…
Згадай, якою ти була. Це все тобі!
Пірни у юність, пропливи дитинством,
Пізнай себе в дитячих ніжних снах,
І радій поцілунку, ніби вперше, на вустах.
Іди вперед й живи у ніжних снах...
Нехай зігріють душу поцілунки, на вустах...
26 липня 2012р.
P.S. Зображення із Інтернету