Я босоніж приїду в це місто,
Зустрічатиму ранок в кав*ярні,
На світанку збліднілим намистом
Ліхтарі спалахнуться примарні.
По залитій дощами бруківці
Я піду до знайомих соборів,
До каплиць, що не знають докорів,
І вклонюся Юрі й Личаківці.
А як сонце ховатиме промінь
У барокових шпилях костьолів,
Як надію, зігрію в долонях
Той рушник, що на щастя й на долю.
До зірок путівних серед ночі
Дотягнуся з Високого Замку,
Тільки тут – каяття до останку,
Як на сповіді, сльози дівочі.
Я приїду в це місто з журбою
Чи з надією – хтозна, як буде,
Місто левове стане весною...
Лиш на здогад шепне: «Не забуду!..»