Ці поетичні рядки знайдені мною в сімейному архіві мого батька, Станіслава Якимовича Буряченка, і сьогодні, коли я набираю деякі з поетичних і прозових творів/роздумів батька, я не можу з упевненістю стверджувати, чи друкувалися вони чи ні. Не знаю, чи батько вважав їх вартими для прочитання загалу, але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.
**********************************************
Эти поэтические строки найдены мной в семейном архиве моего отца, Станислава Акимовича Буряченко, и сегодня, когда я набираю некоторые из поэтических произведений/размышлений и прозы отца, я не могу с уверенностью утверждать, печатались они или нет. Не знаю, считал ли их отец такими, что целесообразно представить их общественности, но для своего формирования как литератора и поэта, на мой взгляд, эти поэтические строки также имели свое значение.
Ведь не все золото, что блестит…
С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно воссоздаю некоторые его ненапечатанные произведения. Пусть живет слово…
С уважением к читателям дочь автора Светлана Беляева.
С. Буряченко
ТВОЇ ОЧІ…
Твої очі веселі навік покохав,
Голубі і глибокі, як море.
Я про них завжди мріяв,
завжди їх шукав
Не для того, щоб в них знайти горе.
Я надіюсь, я вірю, що щастя знайшов,
І нікому його не віддам.
І куди б не поїхав, куди б не пішов,
Буду вірить очам-василькам.
Твої очі, як вранішнє небо без хмар,
Голубі і бездонні, як небо.
Мабуть, влиті у них найсильніші із чар,
Бо не можу я жити без тебе.
***
Примечание С.С. Беляевой: Дата написания – июль 1953 г.