Ці поетичні рядки знайдені мною в сімейному архіві мого батька, Станіслава Якимовича Буряченка, і сьогодні, коли я набираю деякі з поетичних і прозових творів/роздумів батька, я не можу з упевненістю стверджувати, чи друкувалися вони чи ні. Не знаю, чи батько вважав їх вартими для прочитання загалу, але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.
**********************************************
Эти поэтические строки найдены мной в семейном архиве моего отца, Станислава Акимовича Буряченко, и сегодня, когда я набираю некоторые из поэтических произведений/размышлений и прозы отца, я не могу с уверенностью утверждать, печатались они или нет. Не знаю, считал ли их отец такими, что целесообразно представить их общественности, но для своего формирования как литератора и поэта, на мой взгляд, эти поэтические строки также имели свое значение.
Ведь не все золото, что блестит…
С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно воссоздаю некоторые его ненапечатанные произведения. Пусть живет слово…
С уважением к читателям дочь автора Светлана Беляева.
С. Буряченко
Ланковому мех. ланки Герою Соц. Праці Брюховецькому І.Я.
Ми земляки з тобою,
з одного села.
Наснагу мати нам одна дала –
Це головківськая земля.
Малими по одних шляхах ходили.
Для нас обох крислаті яблуні родили.
Та промайнув той
неповторний час.
Хоч розлучили у житті дороги,
Війни минулої пізнали ми тривогу.
Одна біда поєднувала нас…
Примітка С.С.Бєляєвої: поки що не знайдено продовження вірша.
***
Примечание С.С. Беляевой: Дата написания – ориентировочно 1953 г.