втомила очі очі відвела
у спогади жбурнула камінюку
розтоптана була і дуже зла
и слів запас тримала не для друку
урвалося. пішло кінець кінцем
в широкий світ квітчастими степами
кохаюся з легеньким вітерцем
захоплююсь рабами-не рабами
але... але не тричі на добу
пильную ревно квіти що на спогад
потрібні і рабу і не рабу
а не потрібні ну хіба що Богу -
як не вінчай тримає за рукав
як не розвінчуй утирає носа
як не благай не відміняє вправ
в блюзнірстві дуже солодкоголосим
а пильним відпочити не дає
ні зранку ні удень ні проти ночі
щоб не забути прізвище своє...
хіба що підвести до неба очі