Прилетіла горличка,
Затужила тихо:
"Де ж ти,моє сонечко,
Виплакане лихо...
Де ж ти,ненаглядний мій,
За якими стінами?
Скільки не загадую,
А ніяк не стрінемось...
Може,за морями ти,
Синіми-глибокими...
Може,за горами ти,
Чорними-високими...
Може,водиш дівчину
По сусідній вулиці...
Може,без копійчини
Попідтинню тулися...
Доля твоя, доленька,
Мачуха нерідная...
Ой,ти ж моє горенько,
Й щастячко незвідане...
Обізвися ж,сонечку,
Бо помру з любови..."!--
Полетіла горличка,
Й стало тихо знову.