Філармонійна зала вже завмерла...
За ноти першої проллється джерело.
Чутно лише, як у ряду партера
Хтось шепотить. Ще - мить - і почалось
Але ця мить,хвилини дві, не більше
Відтак - ці дві - для всіх - невплинний час
Спливуть, як завжди,поспіхом - даремно
А музика звучатиме для нас.
І перетворить нас - усіх присутніх в залі
На ту спільноту - єдність почуттів!
На єдність тих, хто слухає і грає!
В одне життя із надцяти життів...
І відлік часу - перший відділ, другий,
Нам вечір цей прожити, як життя
Тримать за руку жінку, сина, друга
В гармонії та щасті - від буття!
Здавалося б - концерт триває вічність
Чи навпаки: як віск сплива на стіл,
У свічнику тремтить душа незвично
Бетховен, Моцарт додають нам крил...
Так має бути! Музика - наш Всесвіт!
МИ- мікрокосм - з підлоги і до скронь...
...Скінчилась музика, але відлуння все ще
Триває... Мить - і плескання долонь.