Човен кохання промінем сонця,
Вабить до себе дівча із віконця.
Очі туманні у вирій літучий,
Звісточку шлють лозині плакучій.
Хутче лети з натхненням весна,
Та розкажи, що є доля сумна.
Хай повернеться любов з далечінь,
Щоб смужку думок повернула у тінь.
Співають на зорі нехай солов*ї,
В медові уста цілують її.
Зустріне дівча ясні переливи,
Й розквітнуть в душі її самоцвіти.