Знову до нас в місто йде гроза,
Десь далеко грім розбушувався,
Завмирають у людей серця,-
Я боротися з спокоєм своїм здався...
Парасолькою укрилася дівчина,
Босоніж крокує по землі,
Посміхається дощу щасливо,
Мить- і посміхнулася мені.
І збентежилася, і додала кроки,
Швидше геть побігла по калюжах.
Я стояв, закоханий, самотньо,
Звідси рухатися я боявся дуже...