УКРАЇНО МОЯ, УКРАЇНОНЬКО
Україно моя, Українонько,
Як хотів я співати пісні
Соловейком в твоєму гіллі,
Як розквітнеш ти, серце, калиною.
Спів веселий землі безпечальної
Від Деснянських замріяних плес
Я хотів до високих небес
Донести переливами жайвора.
Вкласти в пісню хотів лебединую
Богу вічному щиру хвалу
За козацькую славу твою
І за вдачу синів соколиную.
Та сини твої вовчими зграями,
Розіп’явши тебе на хресті,
За пожитки гризуться твої,
Роздираючи одіж останнюю.
Люд державний численними юрбами,
Що страшніші батиївських орд,
Оббирають нужденний народ,
Повдягявши мундири з тризубами.
А козацькі чини величавії
Продали вже корогви святі
Й на догоду злочинній орді
Препокірно кивають булавами.
Чи побачу тебе я щасливою?
Чи й в останні години свої
Каркать круком судилось мені ?
... Над твоєю судьбою вдовиною.