Мамо! Я тихий-тихий…
Пролетіли буремні дні –
І, мабуть, нема вже лиха,
Яке б допекло мені.
Зашаруділо вже листя
Осінніх сумних вітрів;
Мені не знайти обійстя
Премудрих моїх дідів.
Та швидко минає осінь,
Осіння нудьга мина,
Минають осінні роки,
Весна – виринає у снах.
Улюблена пора року –
Крадеться пухнаста зима:
Рипітиме сніг від кроків,
І сонце зійде на димар…
Мені, мов в дитинстві, любо
В яскраві зимові дні.
Матусю, моя голубо!
Ти знов заспівай мені!
У печі тріщатимуть дрова,
І вогник покаже язик,
Зітхне у хліву корова…
Щось ранок раптово зник!