О тій порі, коли цвіли каштани,
Ти не згорів, ти вибрався живим
Із полум'я. Весь у пекучих ранах
Поник,зів'яв, і посірів, як дим.
Та глянь-бо: знов цвітуть твої каштани,
Немов-би зло розвіялось,як дим.
Невже тобі боліть не перестане,
Невже ти вже не будеш молодим..?!