- Чо те? - спрашивает.
И хвост поджал, и глаза - в кусты.
А я ему -
- Утешь меня,
пожалуйста,
успокой!
Жизнь-то - страшная. Отрубает напрочь - мозги, хвосты -
И катает нас -
как камушки
- за щекой.