який ти рідний і який же ти чужий!
усе змішалося для мене воєдино.
мій теплий дім без тебе затужив,
бо ти його незмінна серцевина.
яка різниця – зараз осінь чи зима!
усе по колу. вистачає мені тиші.
вона живе в мені, безмежна та німа,
і уночі диктує гіркі вірші.
а в них – печаль двадцятої весни.
у них – з тобою ми, на диво, рідні.
тікаймо геть з планети смутку і краси!
ми зовсім тут нікому не потрібні.