Свечи мерцаньем гаснет ночь,
раскрасив небо в цвет печали.
И фонари уж заскучали-
им новый день не превозмочь.
И выпита любовью ночь.
Бледна, в бессилии под утро,
в рассвет зарю плеснула мудро-
ушла, впитав ошибки, прочь.
Ніч (етюд)
Неначе свічка згасла ніч.
На небо впав серпанок суму,
ще й ліхтарям забракло струму -
то й повсихали край узбіч.
До денця викохана ніч,
бліда та немічна під ранок,
жбурнула зорі у світанок,
та й розтеклася навсібіч…
Вадим Друзь