я тільки словом рани всі загою.
і розсміюся бідам у обличчя.
запам’ятай мене байдужою, терпкою.
з тобою ніжною – як протиріччя.
колись я щастя на ім’я покличу.
а зараз що? воно хіба зі мною?
для нього буду я у цім сторіччі
наївною і трошечки дурною.
останньою із добрих в усім світі,
такою, що лиш раз на все життя.
усі хвилини, з щастям цим прожиті,
не потребують зовсім вороття.