Наслухавшись лірики я вийшов покурити на балкон
Місто згасає, наступає ніч
Й мені так конче треба до тебе
До тебе віч-на-віч
Тет-а-тет
Одна лише розмова
Й все зміниться навколо
Для мене.
Ти збудуєш мені храм.
Молитвень, цитадель, останній мій захисток
Те, що мені так конче треба від тебе
Наслухавшись лірики я вийшов покурити на балкон
Вогонь згасає, й вітром
Холодним, нестерпним
тим, що приходить до тебе в останні дні літа
Мені дунуло у шию
Ще мить та я просто зомлію й впаду
З поверху до ґрунту.
А ти й не дізнаєшся, що я так сильно кохав.
Наслухавшись лірики я вийшов покурити на балкон
Твоє лице переді мною
Але воно згасає, мов водою
Змивають бруд із тарілок
Що лишилися після бенкету
Ти посмак, ти об’їдки, а я
А я настільки голодний що ладен з’їсти навіть це
І знов твоє лице
Переді мною
Згасає
Наслухавшись лірики я вийшов покурити на балкон
Мов та жінка, що їде до міста з села очиститися перед Великоднем
Зробити аборт
Так я хочу, щоб з мене, з мого нутра, залізом, холодним, крижаним, брудним
Вишкребли тебе й пошматували-порубали, щоб мені навіть дивитися більше не хотілося на тебе, але я не знаю де є такі шпиталі.
Наслухавшись лірики я знов згадав тебе.