Не чекай мене з дитинства
Кольорових снів.
Не чекай почуть молитви
Благородних слів…
Коли ти мене покликав,
Я мов розцвіла,
І з усіх своїх пошивів
Кращий одягла,
Нові стрічки в довгі коси
Радісно вплела,
І, хоч ноги були босі,
Радісно пішла.
До кохання шлях нелегкий:
Вітер, дощ і сніг.
Я вже не така весела,
Як у тому сні.
Полиняли після сонця,
Вітру і дощів
Кращі стрічки,довгі коси.
Сумно на душі
Наречена в білій сукні,
Квітів білий цвіт –
Просто біла пляма. Сумно,
Сумно не любить.
Покохав колись яскраву,
З полум’ям в очах,
Молоду,яскраву, жваву.
Так, ото був час!..
Все скінчилось. За труною
Чорним шлейфом йду.
У могилу за тобою,
Віриш,я зійду.
Ось така я ,чорно-біла,
Не яскравий сон.
Я всі фарби розгубила,
Я – старе кіно.