Ти…ти ж казала, що все буде добре
Ти…запевняла, наче я був не згодний
Ти…все робити мені дозволяла
Справжня жінка (що) любила мене й цінувала…
Не хочу знати, що було в тебе до мене
Вони усі дурні, бо проґавили тебе
Хай було їх багато, хай про нас щось там кажуть
Ми не будемо їх слухати, чому? Бо не знають!
Ти…
цілувала, тебе було мало
Завжди…
бракло - не вистачало
Ти…
Як може така існувати?
Скажена, небезпечна, немов постріл гармати
Ти…
бездоганна, справжня жінка
Як
Зіпсувалась немов фотоплівка?
Ти…
Повертайся, я буду чекати
на тебе, на тебе, бо треба прощати
Один – гроші твої ліпші друзі
Два – гарна кохання ілюзія
Три – червона помада, Мартель
Таксі, ціла ніч, за містом готель…
Ти…була занадто яскрава
Як зорі на небі палала, гукала
Мене у ночі ти,
Щоночі
Чари свої добре знала, дівочі
Як тут перечити? Не допомогти?
Бездоганна, небезпечна, свіжа – це ти
Справжня жінка з ціною, ти, в увесь світ
Але чому тоді в мене серце болить?
Ти…гаряча, пожежа мого тіла
Душа твоя чорна, як смола, як чорнила
Але я хочу втопитися там, зара’
Хай я не впевнений що буде завтра…