Дійсно, все просто, так нескладно.
«Уезжаешь ты? Ну и ладно!»
Вона ж любить по-своєму! Так,
Що ти поряд з нею, чуттєвий бідняк.
Рідна тобі, хоч здається чужа.
Такий різкий контраст – Її рухи й душа!
Не треба окремо, не злись.
Її заспокой, і сам залишись.
Ще ж так довго! Ну майже вічність!
І в цьому, напевно, найбільша трагічність.
Залишився вдома. Самотній сидиш…
А думкою з нею. В долонях її. Просто спиш..
Неспокійний і близький. Завжди поряд.
І зараз тут є. І зникнеш навряд.
Незворушний і сильний. Тремтиш…
Без жалю їй себе віддаси?
Скажеш «так».. Промовчить.
Вона вірить. І її це страшить.
Моя дівчинка ніжна. У волосся цілую.
Майбутнє її своїм пензлем малюю.