Виглядала мати сина
У свое вiконце,
”Де ж ти, де моя дитино,
Скоро зайде сонце”?
А надворi вечорiє,
Сонечко заходить,
Хто ж її стару зiгрiє?
Нiхто не приходить.
Стигне на столi вечеря,
Засмутилась мати,
Раптом стукнуло щось в дверi –
Син ввiйшов у хату.
”Де ж ти забарився сину? –
Запитала ненька, –
Та сiдай поїж дитино,
Поки горяченьке”.