Зiйшов не замлю тихий, лiтнiй вечiр,
В тополях мiсяць срiбло розсипає,
А очi вабить зоряна далечiнь,
Де шлях чумацький в темнiм небi сяє.
Колись давно у Крим вела дорога,
Якою сiль возили чумаки,
Та щоб з шляху не збились круторогi,
Вночi вони дивились на зiрки.
Давно на свiтi чумакiв немає,
I люди про дорогу ту забули,
Лише на небi шлях чумацький сяє
Нагадуючи про важке минуле.