Криниця край поля стояла,
Де маки зiв’яли в журбi
Я стежку край поля згадала,
Де щастя шукала собi.
Там вiтер обгортуе плечi,
Щось тихо спiває менi,
Пташина весело щебече
Про тебе менi лиш однiй.
Де стежка бiжить попiд гаем,
Криниця та й досi стоїть.
– А де ж мое щастя? – питаю, –
Скажiть менi маки мої?