Навiщо серце все веде розмову?
Навiщо память береже слiди?
I ти приходиш спогадами знову,
Як i ранiш вродливий, молодий...
Та все жартуеш, чи про щось питаєш,
Неначе стiльки вiку не пройшло!
Тебе на свiтi, любий мiй, немає,
Давно для тебе сонечко зайшло.
А ти смiешся, може ти не знаєш?
Що ти помер, а я тепер стара,
Даруеш квiти та не помiчаєш,
Що та для нас, давно пройшла пора.