Вiдходить нiч не давши менi сна,
Згортаючи поволi чорнi крила,
Бо там, за свiтлим обрiєм весна,
Вже пiдiйма свої легкi вiтрила.
О весно, весно, золотавий рiй!
Летиш ти i не знаєш собi втоми,
Яких ти принєсеш для серця мрiй,
Скiльки дорiг розстелеш невiдомих?
Якi посiєш квiти запашнi,
Яким теплом мою зiгрiєш хату?
Чи принесеш ти щось менi, чи нi
Я все одно тебе буду чекати.