Лише одне у тебе я прохаю:
Коли ж мене зустрiнеш навеснi,
То не жартуй, що ти мене кохаєш,
Що очi мої бачиш увiснi.
Вогонь погас, та де ще iскра тлiє,
Дороги розiйшлися назавжди,
I серце вже не плаче, не радiє,
Не клич мене ти бiльше i не жди.
Весна завжди несе вогонь на крилах,
Коли вона удвох зустрiне нас,
Боюсь, щоб з жартiв тих не запалила
Вогонь кохання що в душi погас.
Що буде з бiдним серцем? Я не знаю.
Воно вже обпалилось на вогнi.
То ж не жартуй, що ти мене кохаєш,
Коли мене зустрiнеш навеснi.