Привiталася кума,
”А кум дома, чи нема?”
Жiнка кума їй на зло –
”Нi нема i не було!
Нащо вiн тобi, небого?
Ось порiг, а он дорога!”
Усмiхнулася кума,
”Може зараз i нема,
Та, будь ласка, як прийде,
То нехай у гостi йде.
Є закуска, є горiлка,
Хвати аж до понедiлка!”
”Цих не слухаю речей,
Краще, сгинь з моїх очей!”
”Ну бувайте! Я пiду,
Може кума де знайду...”
Та й пiшла, а жiнка в хату,
”Гей, Iване, хвати спати!”
”Га? А хто мене гукав?”
”Рукавицi дiд шукав”.