Задивився мiсяць у вiкно,
Розсипає срiбло серед хати,
Якже я не чула вже давно,
Як спiвають на селi дiвчата!
Голос чистий лине в далину,
I немає нi кiнця, нi краю...
Лиш закiнчать пiсню тут одну,
Вже з другого боку починають.
Розчиняють дверi, чи вiкно,
Щоб летiла пiсня в свiт широкий,
Серце з нею мов би заодно,
Завмира на нотi тiй високiй.
Тонкорогий мiсяць серед хмар,
Зупиняється, щоб їх почути,
В українськiй пiснi стiльки чар!
Як почуєте – вже не забути.