Наказала мати, наказала
Щоб я твої очi не кохала,
I тебе даремно не любила,
Та свое серденько не губила.
Ой не знаю, що менi робити,
Якже не кохати, не любити,
Та забути твої очi синi –
Не спiвать тобi пiсень вiднинi?
Знову, коли зiйде мiсяченько,
Я вiконце вiдчиню тихенько,
Буду пiснi гарної спiвати,
Синьооку мрiю виглядати.