Будь ласка, забери вiд мене сум,
Що мов туманом падае на очi,
Бо серцю гiрко стало пiсля дум,
В оцi останнi днi, останнi ночi.
Нi-нi тебе не кличу, не кричу,
Та тiльки що це сталося зi мною?
То думами, то мрiями лечу,
Все за тобою, – чуеш? За тобою!
Вже птахи вiдлетiли в теплий край
Щоби на весну повернутись знову,
А я сказати мусила ”прощай”,
Щоб назавжди закiнчити розмову.