Йшла дiвчина на свiтанку
По гречаннiм полю,
А назустрiч їй циганка:
”Розповiм про долю”...
Як на ручку подивлюся,
Все скажу дiвчино –
– Нi не хочу, та й боюся...
– То ж хiба причина?
– Що скажу я, ти не знаеш, –
Грають хитрi очi, –
– Стiй же, серце, погадаю!
А дiвча не хоче.
Ось послухай-но дiвчино:
Розсипай це зiлля,
Чом ти стала, мов калина?
Жде тебе весiлля!
Вiдведу з очей напастя,
Щоб кохав миленький,
Дай менi за свое щастя –
Перстень золотенький.
Дiвчинонько, схаменися!
I не слухай чарiв,
Прийде любий, не журися
Знайдеш собi пару.