Навiщо снишся ти менi
Сiмнадцята весна?
Минуло стiльки лiт веснi
Вона ж i досi в снах.
Вплiтаю в коси вишнi цвiт
На березi Днiстра,
А дiвчинi – сiмнадцять лiт
Щаслива та пора.
I сонце коси золотить,
I дощик умиває,
А вiтер тихо шелестить,
Що ти мене кохаєш.
А я з долонi воду п’ю
Шепчу йому услiд:
”I я люблю, i я люблю
В моїх сiмнадцать лiт”.
А Днiстер хвилю пiдiйма
Повiяв вiтер знову,
I чуло серце недарма
Вели вони розмову.