Співаночку заспіваю, виходячи з хати
Захотілося чомусь, неньку прославляти,
Як подумала...то вибач моя ти рідненька !
Почекай, бо прославляти ні з чим дорогенька.
Смітники куди не глянь, розбиті дороги
Вибоїни, не об"їхать - поламаєш ноги.
Зубожилась вже країна, куди ділися гроші ?
Зато мають олігархи маєтки хороші...
Бомженята - голодранці, живуть у підвалах,
Зато діти олігархів жирують в Багамах.
Молоді жінки дитину бояться родити,
Бо на твою допомогу їм їх не зростити.
У лікарню як підеш, схочеш підлічитись,
Та як випишуть рецепт... краше б утопитись !
Як дитину в інститут, захочеш віддати,
Та як ціну тобі скажуть - вік не будеш спати.
Візьмеш грошей у кредит, щоб здобуть освіту,
Вже не вилізеш тоді із того кредиту.
А як вивчишся ну й що ? Куди йти робити ?
Підприємств давно нема, нащо тоді вчитись !
Хіба ж можна пенсіонеру на пенсію прожити ?
Скільки ж можна виживать, й далі убожити ?
Розвалилися колгоспи, вивели скотину,
Що робити людям в селах ? Краще б в домовину !
Олігархи захотіли вступити в Європу,
Тільки з чим туди вступать, бідному холопу...
Пробач, ненько дорогая, що тобі сказати ?
Почекай, прийде твій час - буду прославляти !