Ой подруженька-сусiдка
До мене ходила,
Чорнобрива, наче квiтка
I личеньком бiла.
Не почуяла я лиха –
Милого кохала,
А подружка моя тихо –
Його вiдiбрала.
Попiд гору стежка в’еться,
Нiженьки зомлiли
Як же серденько заб’еться
На її весiллi!
У недiлю рано встану,
Та й пiду по квiти:
На її весiльний танок
Свiй вiнок надiти.
Мiй вiночку волошковий
Перевитий зiллям,
Не скажу тобi нi слова
На твоїм весiллi.
А музики як заграють –
Серденько зайдеться,
Хто кохання розбивае –
Сам того дiждеться.
Попiд гору стежка в’ешся
За горою поле,
Чи то плачеш, чи смiешся
Надi мною доле?