Ми будемо хворіти через день,
по черзі. Почнемо' вiд сьогодення.
Щоб зичити наснагу та натхнення,
зажурних, смiшних, лагiдних пiсень.
Жеврiтиме мiж схрещених долонь
рудаве пасмо зiрки Прометея.
Як хтось, заслабший часом, зойкне: "де я?",
то другий не заклякне осторонь.
Свавільно небосхил не смів би щоб
вбиратися в оздобини зiрочi, -
одну, хронiчно-гостру iз хвороб,
дiлитимем щоденно i щоночi.
Ми будемо згасати через день.
По черзі. Мов квазар, або лампади.
Сам янгол-охоронець, Бога ради,
зійде до нас на заспіви пісень.