Зручна канапка та чашка чаю.
Я посміхаюсь та просто граю.
Блакитне світло, червона квітка.
В клубочок склалась звичайна нитка.
За склом кав’ярні є ціле місто.
Є люди, наче густе намисто.
Роблю ковточок – спостерігаю.
Цей хлопець бідний – я точно знаю.
А ця дівчина – щаслива мати.
Їй приз за щастя потрібно дати.
Ця пара щойно батьками стала.
А ця – з картинки міні-журнала
Я бачу сльози, я бачу сміх.
Я бачу правду і бачу гріх.
Все це так просто – лише дивись.
Ковточок чаю – й себе не бійсь.
Мій друг сказав би, що я дурненька.
Що не цього хотіла для мене ненька.
Мій друг сказав би, що треба жити.
Та тільки складно все розуміти.
За склом кав’ярні людей вже мало.
Мабуть перерва коротша стала.
Гру закінчила – вже не цікаву.
Чи замовляти для друга каву?
Дивлюсь у вікна, багато знаю.
Роблю ковточок міцного чаю.
Звичайна нитка в клубочок склалась.
Як непомітно я закохалась!