Вітер долі пожене до прірви –
Мама втрима, з пащі лиха вирве,
Бо що є міцніше материнських рук?
Часом, холод пройме душу в тузі –
Вмить зігріє дотиком матуся,
Бо що є тепліше материнських рук?
Лагідно, буває, мама лиш погладе –
І дитя в знемозі посміхнеться радо,
Бо що є ніжніше материнських рук?
Всім здобуткам нашим запорука –
Найрідніші в цілім світі руки,
Руки наших милих, ніжних мам.
То ж, чи можна не любить їх нам?