вірші рятують від душевних ран,
як музика, книжки і кава зранку
хоча це гра на публіку й обман
і лиш вночі безсоння до світанку
та все ж щури шкребуться на душі
і місто раптом стало мінним полем,
а в серці ніби тисяча ножів,
що безкінечно наповняють душу болем
і кожен звук - як голкою по склу
і кожен погляд виклика відразу.
і мрії лиш про те, що я засну
й оце страхіття зникне все й одразу...
та ні. в житті такого не бува.
хоч вірю, що всьому свій час приходить.
допомагають лиш пісень слова
і кава зранку, і нові пригоди