***

КУДИ  ПРЯМУЄ  ЧОВЕН  ТВІЙ?

(навіяне картиною Івана МАРЧУКА)

Ну, що, Мислителю, настав твій «тихий вечір»?
Тебе турботливо затуркали роки.
Ляж в човен – одягни човна на плечі,
як од дощу, «сховавшись» од Ріки.
Пора перемогти одвічний страм цей –
цей страх одвічний, що яриться, як… тамтам!
Дай шанс поплакати своїм «наївним сестрам».
Дай чарку спраглим випити братам.
Пусти себе, як «патик – по потічку».
Може, прозріння дасть Господь у дар,
і, врешті, заженеш саринь на кічку,
де й місце всякій із «нечистих пар».
Збудуєш десь і Київ свій, і Китіж,
і Храм Любові, і Собор Жалю.
Немало кришталю і бруду вип’єш
та перемісиш бруду й кришталю.
В Степу і на саман говорять «летич»…
Все, що сотвориш, те і полетить!
Нарешті, втопиш блазенські «штиблети»,
які взував десь для пізнання болю ти.
Багато встигнеш, поки ще при силі.
Вклонись землі цій, вічній і живій!
Нехай тепер болить Ріці і хвилі:
«Куди прибити вутлий човен твій?»