Розстріляна любов, ще не народжена в утробі
Матері моїх до неї почуттів.
Тече рікою кров, ще трохи й я у тобі
Вже не знайду приємних слів...
Розірваний ланцюг, ще трохи й зіржавіє.
Колючим дротом рву свої я вени!
Відчай, в руках остання сигарета тліє,
І психодел кида мене на стіни...
Вмирав поет, здихала його Муза,
В екстазі билася вона.
Мій гравець тягне із колоди туза
І вірить, що вона жива...
Й за звичкою на столі два бокали,
Але вона сьогодні не прийде.
І його окривавленеє серце
Собі покою не знайде...
А потім вона вийде заміж,
А він допише свій роман.
Опісля візьме в руки ніж
І вскриє вени, позаплан...
P.S. картинка з Інтернету