Зустрічі людей із минулого,
вони, знаєш, не бувають просто так, ні сіло ні впало,
І ані раніше, ані пізніше, тютелька в тютельку, тобто вчасно,
Бачила нині цьоцю Любу –
Мачуху і водночас коханку свого першого чоловіка
(про сумісництво я дізналася трохи згодом),
Сунула із базару, торбами нав`ючена,
як постаріла кобила, мене зустріла –
Очі вирячила: «Опппа...».
Опадали долу всі сторінки календаря тих літ,
Які їх не стрічала – п`ятнадцять буремно-різних,
І пригадала, як же її боялася,
Голосу в слухавці – просто до дрожу пальців,
Погляду владного, слів, тютюнового запаху,
Все те навідмаш лупило мене_малу,
дошкуляло та нищило останню віру
в торжество справедливості та розуму в світі дорослих...
А нині в мені нічогісінько не ворухнулось:
мариська минулого там і лишились
в прокуреній спальні, на ліжку отому, яке ми ділили колись з дружиною тата
мого чоловіка. Брррр...Це ж треба попасти в такий от трикутник бермудський(((
Ти знаєш, по-правді, мені навіть бридко не стало.
І зовсім не шкода дівчиська отого, що вляпалось в першу дорослу пригоду.
Мій спокій сьогодні, моє споглядання без жодних емоцій то - приз
за ту хірургію її на відкритому серці...
п.с.
ми так і пройшли, не кивнувши оте несумісне зі мною_сьогодні "добридень_привіт"