Я втомилася вже губити
Рідних, друзів, на край, себе.
Поцілунками серце вбито,
Як без серця мені тепер?
Що жаліти, сама просила:
" Поцілуй мене, дощ, туди,
Де болить, вже немає сили."
Як сьогодні себе знайти?
Я благала: " Цілуй сильніше!
Шкода крапель? Я поверну.
Коли стане хоч трішки ліпше,
І відчую в душі весну."