Усюди пустота:
Одна дорога, по якій йду я.
Куди вона веде?
Наче рідний дім вона тепер.
По вулиці пустій –
По бульвару всіх розбитих мрій,
Коли все місто спить,
Я іду, іду на самоті.
На самоті, на самоті…
Лиш тінь моя за мною йде усюди,
Як б’ється серце до сіх пір я чую.
Я хочу, щоб зі мною був хтось поруч,
Але іду я сам.
Стежкою життя
Я іду і бачу «друге я».
Як еквілібрист,
Я іду в свій край розбитих мрій.
Де же я тепер:
Не живий, але ще не помер?
Мій такий талан,
Що іду усюди я лиш сам.
Іду я сам, іду я сам…
Лиш тінь моя за мною йде усюди,
Як б’ється серце до сіх пір я чую.
Я хочу, щоб зі мною був хтось поруч,
Але іду я сам.
Іду я сам, іду я сам…
По вулиці пустій –
По бульвару всіх розбитих мрій,
Коли все місто спить,
Я іду, іду на самоті.
Лиш тінь моя за мною йде усюди,
Як б’ється серце до сіх пір я чую.
Я хочу, щоб зі мною був хтось поруч,
Але іду я сам.