Ти в моїм серці витоптав стежину,
Душі моїй тепло подарував
Заповнив ту шалену порожнину,
Ії в залізну скриню заховав.
Я в твої очі палко закохалась
Вони такі глибокі, чарівні,
Тобі сама у цьому я зізналась
Це було в квітні, теплої весни.
Я не забуду ті щасливі роки,
Та час не слухається слова «зупинись»,
Твої пісні – і щирі, і глибокі
Струмком у мою душу пролились.
Я в серці наші збережу хвилини,
І декілька заплутаних років,
Час як вода, він душе швидко лине,
Забравши нас, і ніжність наших снів.