Юнна Мориц
В серебряном столбе
Рождественского снега
Отправимся к себе
На поиски ночлега,
Носком одной ноги
Толкнем другую в пятку
И снимем сапоги,
Не повредив заплатку.
В кофейниках шурша,
Гадательный напиток
Напомнит, что душа -
Не мера, а избыток,
И что талант - не смесь
Всего, что любят люди,
А худшее, что есть,
И лучшее, что будет.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~
У срібному стовпі
Різдва п’янкого снігу
До себе йдемо в сни
На пошуки нічлігу,
Носочком ми ноги
штовхнемо іншу в п'ятку
І знявши чобітки,
Не зіпсуємо латку.
У кавниках шурчить
напій – наворожила
ним пам'ять, що душа –
це надмір, а не міра.
І що талант - не є
Всім тим, що люблять люди,
А гіршим, яке є,
І кращим, яке буде.