Все не так! Неправильно якось!
Не так все збулось, як хотілось, гадалось.
В них обох всередині пустка
І купа надій на майбутню відпустку,
Що сотнями миль розділить їх руки,
Залічить їм рани. Припиняться муки.
Зігріються сонцем і бризом морським,
В місці, що «раєм» зоветься людським.
Їм ще хочеться разом, хочеться вдвох,
Хоч болем наповнені душі обох.
Вони такі ж не схожі, наскільки й відмінні.
Окремо під снігом і разом в промінні.
Не разом при інших,
Та разом у вічі…
Обіймаються душі, не в окремих руках,
А в їх ніжних, чуттєвих і спраглих губах!
Не такі, як усі, і все в них не так…
«Ти будеш щаслива… Скажи мені «так»!