Думки мої - не сіяні, не зрошені.
Словами гострими не скошені думки.
До серця збайдужілого запрошені,
не втримавшись, розбіглися в рядки.
В рядки, де відчуваю присмак сповіді,
де заховалися вагань терпкі слова.
Хто допоміг? Як виживали в холоді,
замріяно мережили дива?!
Думки мої - палкі і суперечливі,
навік бажаннями сполохані думки.
На каяття і відданість приречені,
іще не листя, а лише бруньки.
Душі на вірність присягнувши в тиші,
штовхаючись, вкладаються у вірші.