Коли покину скоро білий світ,--
А вже на те поважні є причини!--
Хай тихо схлипне яблуневий цвіт,
І зронять вишні пелюстки-сльозини.
Хай сивий сад торкнеться за вікном
Краплинами роси душі зітхання:
І я собі полину вічним сном,
Вдихнувши прояви життя востаннє.
А хтось,відтак,безмежно молодий,
В садах за мене обласкає квіти:
І вже йому,колись мої сади,
Нехай прихилять долю,наче віти..!